Хронікерс Черкаси

Інформаційний знак якості

Руська Поляна: як живе громада на Черкащині та чого чекають її мешканці. ВІДЕО

Ілюстрація до матеріалу про Руську Поляну: сільська вулиця, будинки серед зелені та футбольне поле, логотип Hronikers.

Руська Поляна — село в Черкаському районі Черкаської області, адміністративний центр Руськополянської громади. Команда Hronikers приїхала сюди в неділю: пройшлася центральними вулицями, побувала біля медичного закладу та будинку культури, зазирнула на стадіон і поговорила з мешканцями.

«Мені вистачає всього, а молоді, можливо, треба було б трохи більше», — пролунало в одній із розмов. За цією відповіддю — і задоволення від змін, і цілком конкретні очікування, які в громаді ще належить виправдати.

Дороги та послуги: що побачили в центрі Руської Поляни

Перше, що привернуло увагу журналістів у центрі села, — дороги й розмітка. Ведуча, яка вже побувала в багатьох громадах, окремо відзначила впорядкованість цієї частини Руської Поляни.

Поруч зосереджені заклади, потрібні для щоденних справ: магазини, аптека, стоматологія, амбулаторія та кафе. Тут же розташований будинок культури. Така близькість послуг — одна з помітних зручностей сільського центру.

Далі від центральних вулиць — тихіша забудова, охайні будинки та неквапний ритм. Саме цей бік Руської Поляни запам’ятався команді наприкінці прогулянки.

А перша несподівана зупинка сталася ще дорогою до села. Журналісти натрапили на облаштовану локацію просто неба, де можна перепочити й перевірити свою фізичну підготовку. Ведуча спробувала — і виявилося, що впоратися з випробуванням складніше, ніж здавалося збоку.

Чотири століття історії та будинок культури

Письмова згадка про Руську Поляну міститься в описах володінь Речі Посполитої 1622 року. Наприкінці XIX століття тут уже розвивалася освіта: 1890 року заснували церковнопарафіяльну школу. У 1900 році відкрили аптеку та почав працювати фельдшер. Ці відомості наведені в історичній довідці про Руську Поляну⁠.

Одна з помітних споруд сільського центру — будинок культури, зведений 1952 року. Поруч стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку. Під час прогулянки журналісти також звернули увагу на пам’ятну дошку та оформлену фотозону.

У день приїзду будинок культури був зачинений, тож потрапити всередину не вдалося. Натомість команда роздивилася прилеглу територію — місце, де в одному просторі сусідять історія села, пам’ять про його діячів і сучасний благоустрій.

Простора амбулаторія та безпека під час тривог

Амбулаторія в Руській Поляні вразила журналістів своїми розмірами. Порівнюючи її із закладами, які доводилося бачити в інших громадах, ведуча відзначила перевагу просторого приміщення.

На її думку, достатня площа важлива для подальшого розвитку: якщо заклад розширюватиме перелік послуг, знадобиться місце для обладнання та прийому пацієнтів. Саме можливість такого розширення вона назвала вдалим рішенням для громади.

Під час огляду порушили й питання повітряних тривог — у сюжеті звернули увагу на можливість спуститися в місце для укриття. Попри спокійний вигляд сільських вулиць, потреба в захисті залишається частиною щоденного життя.

Читати також: Степанківська громада: Тиша, історія та життя, яке триває попри війну

Що змінилося для мешканців і чого бракує молоді

На центральному стадіоні журналісти затрималися окремо. Футбольне поле справило на ведучу сильне враження. Матчу того дня команда не застала, проте бажання повернутися сюди вже на гру озвучила одразу.

Розмова з місцевим жителем доповнила побачене. Він позитивно оцінив зміни в громаді, згадав дороги, магазини та зовнішній вигляд села. За його словами, після оновлення керівництва для громади почали робити більше.

На запитання про власні потреби співрозмовник відповів:

«Мені вистачає всього, а молоді, можливо, треба було б трохи більше».

Серед того, чого ще чекають, він назвав велотрек:

«Обіцяли тут велотрек десь побудувати, так і не зробили».

Це оцінка мешканця на момент зйомки. Поряд із задоволенням від благоустрою в розмові прозвучав запит на більше можливостей для активного відпочинку молоді.

Читать також: Корсунь-Шевченківська громада: місто сонця, пам’яті та великих перспектив

Новий дім для родини з Покровська

Після початку повномасштабного вторгнення до Руськополянської громади стали переїжджати люди з територій бойових дій. Серед тих, із ким поспілкувалися журналісти, — жінка з Покровська Донецької області.

Вона розповіла, що переїхала разом із родиною. На час розмови вони жили в Руській Поляні приблизно пів року. За словами співрозмовниці, сім’я приїхала одразу сюди.

На запитання, чому обрали саме це село, жінка відповіла одним словом:

«Тихенько».

Докладної історії переїзду вона не розповідає. У короткій розмові йдеться про родину, нове місце проживання та спокій, який тут вдалося знайти.

Читать також: Полуничний рай біля Черкас: чим дивує Леськівська громада та чому сюди варто приїхати вже цього літа

Як у Руській Поляні бережуть пам’ять про захисників

Окремий епізод репортажу присвячений вшануванню полеглих у російсько-українській війні. Журналісти зупинилися біля меморіального зображення генерал-майора Ігоря Момота.

Прикордонник загинув 11 липня 2014 року поблизу Зеленопілля на Луганщині. Звання генерал-майора йому присвоїли посмертно. Ім’ям військового названа одна з вулиць Руської Поляни, про що йдеться в Книзі пам’яті МВС України⁠.

У сюжеті згадують запис, на якому Ігор Момот читає вірш Тараса Шевченка «Мені однаково, чи буду…». Цей виступ зберіг його голос для людей, які знали військового особисто, і для тих, хто знайомиться з його історією сьогодні.

На виїзді з Руської Поляни журналістів проводжає напис із побажанням щасливої дороги. Позаду залишаються недільні вулиці, стадіон без матчу та розмови, у яких звучали і похвала зробленому, і нагадування про обіцяне.

Репортаж із Руської Поляни — новий випуск спецпроєкту «Громади» інформаційного агентства Hronikers про життя українських громад та їхніх мешканців.

Читати також: Перша столиця українського козацтва: як сьогодні живе Чигиринська громада