Буває так, що чужа розповідь із перших секунд відгукується в серці власним болем. Сидячи в залі, ти раптом ловиш себе на думці, що на сцені розгортається твоя власна історія колишніх страхів, втрат, надій чи довгих очікувань.
У ту ж мить ти перестаєш бути стороннім спостерігачем, проживаючи кожну емоцію пліч-о-пліч з акторами. Саме це відчуття єднання охопило глядачів у Каневі під час показу артпроєкту «РІВНІ: Театр без бар’єрів».
На сцену цього разу вийшли особливі артисти — люди з інвалідністю та члени їхніх родин. Протягом кількох місяців вони спільно опановували акторську майстерність, пластику, хореографію, імпровізацію та тонкощі плейбек-театру, а також вчилися бути згуртованою командою, довіряти одне одному і відкрито говорити про важливе.
Інтенсивна підготовка стартувала ще в травні, і за цей час учасники пройшли 36 годин занять з акторської майстерності та пластики, 30 годин тренувань із плейбек-театру, 18 годин хореографії та ще 18 годин психологічного супроводу й імпровізації.
Однак за цими цифрами ховається значно більше, ніж просто навчання театральному мистецтву. Актори працювали з реальними історіями самих глядачів — про війну і травми, втрати та пошук рідних, втрачені надії, новий дім, сенс життя, Батьківщину і незламну силу духу.
Особливістю плейбек-театру є те, що він не має заздалегідь написаного сценарію: глядач розповідає власну історію, а актори просто на сцені перетворюють її на художню дію. Завдяки цьому кожен перформанс стає унікальним, часом дуже особистим і болючим, а часом таким, після якого в залі надовго залишається глибока тиша.
Як зазначає керівниця проєкту Олена Гавриш, в умовах війни подібна робота має величезну цінність, адже людям особливо необхідні спільність, нові знайомства, емоційна підтримка та простір для позитивних емоцій.
До підтримки таких ініціатив також долучилася голова Ради розвитку громад фонду «МХП-Громаді», депутатка Черкаської обласної ради та амбасадорка Шевченкового краю Тетяна Волочай. Вона наголошує, що культура сьогодні виконує місію не лише мистецтва чи дозвілля, а слугує інструментом для об’єднання людей, допомоги у проговоренні складного досвіду та знаходженні взаємної опори.
Подібні проєкти наочно доводять, наскільки важливо створювати безпечні простори, де кожен може бути почутим і прийнятим. Після успішних перформансів у Черкасах та Каневі команда планує виступити й в інших містах Черкащини.
Проєкт «РІВНІ: Театр без бар’єрів» реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стійкість суспільства через культуру» за сприяння Британської ради. Надійним партнером ініціативи виступив благодійний фонд «МХП-Громаді», а показ у Каневі став можливим завдяки сприянню ГО «Жінки Канівщини: сила в дії».
Єлизавета Свиридюк