27 червня в Черкасах відбулася подія «Прихований код», організована Черкаським осередком ГО «УСС». Формат зустрічі — гутірка — передбачав неформальне спілкування та інтерактивний обмін думками, що дозволило учасникам відійти від лекційних стереотипів і глибше зануритися в історію та дух Черкас. Екскурсія містом стала основою для роздумів про те, як приватна ініціатива та свобода творчості впливають на розвиток громади.
Під час заходу відбулася дискусія, присвячена темі свободи будувати та свободи бути собою, де центральними постатями стали архітектор Владислав Городецький та поет Василь Симоненко. Учасники обговорювали, як ці діячі своїми вчинками та творчістю створювали нерадянські Черкаси, попри тиск системи. Говорили про те, що архітектура Городецького — це не лише про камінь, а про виклик сірості й намагання привнести в міський простір європейський естетичний вимір.
Водночас постать Симоненка розглядали як символ духовної незламності; згадували, що навіть коротка вулиця, названа на його честь, символізує його коротке, але яскраве життя, яке стало викликом для радянських догм. Дискусія фокусувалася на тому, як вільна особистість завжди залишається сильнішою за будь-які обмеження, і як саме такі люди, як Городецький та Симоненко, формували інший, вільний код нашого міста.
Поряд із цими постатями згадували й інших діячів, чия діяльність формувала дух Черкас. Зокрема, йшлося про мецената Андріяна Чербину. Спікерка Богдана пояснила специфіку його бізнесу того часу: «Це була друга половина XIX століття, відбувається будівництво залізниці… у місті Черкаси формувалися артілі, які займалися рекрутингом, тобто їздили по різних населених пунктах і заохочували людей іти на роботу… Така от рекрутингова агенція кінця XIX століття». Це підкреслило роль приватної ініціативи у розбудові міста ще до приходу радянської влади.
Не оминули й міські легенди, наприклад, історію про кота, який нібито «лікував» голос співака Федора Шаляпіна. Коментуючи скульптурну присвяту цій легенді, пані Богдана зауважила: «Розумієте, кожен художник, кожен скульптор, архітектор бачив по-своєму. От тут також було своє бачення кота».
Подія «Прихований код» стала для учасників можливістю поглянути на місто не як на набір типових мікрорайонів, а як на простір, де кожен може знайти власний шлях до свободи.
Єлизавета Свиридюк