Замковий узвіз у Черкасах є значущою історико-архітектурною локацією, що історично вважається місцем витоків формування міста. Розташування у зоні археологічних нашарувань наділяє цю ділянку статусом простору з особливою культурною цінністю. Для значної частини мешканців узвіз тривалий час виконував функцію візуального коридору до Дніпра, забезпечуючи вільний доступ до природного ландшафту. Наразі зміна вигляду цієї території внаслідок будівельних робіт викликає дискусії щодо правомірності трансформації публічного простору.
Громадський спротив забудові Замкового узвозу зумовлений передусім захистом інтересів міського середовища. Критики проєкту вказують на невідповідність висотної забудови особливостям рельєфу та порушення історичного контексту місця. Основним аргументом активістів є те, що приватна забудова обмежить доступ до краєвидів та змінить функціональне призначення ділянки, яка за своїми характеристиками є рекреаційною. Пропозиції громади щодо розвитку цієї зони передбачають створення оглядових майданчиків, пішохідних алей та консервацію археологічних об’єктів, що мало б перетворити схил на відкритий культурно-рекреаційний простір.
Напруга в діалозі між громадою та забудовником посилюється через процес зміни цільового призначення землі. Згідно з даними кадастрових карт, ділянка, що раніше належала до рекреаційних зон, була перепрофільована під забудову, що стало підставою для звинувачень у лобіюванні комерційних інтересів. Аргументи офіційних органів про відповідність будівництва чинному законодавству часто розходяться з очікуваннями містян щодо збереження архітектурного вигляду міста.
Ситуація навколо Замкового узвозу демонструє системний конфлікт інтересів: з одного боку — інвестиційна діяльність, з іншого — збереження публічних просторів. Виникнення подібних об’єктів у центральній частині міста сприймається як прецедент, що може вплинути на подальшу забудову паркових зон та історичних ареалів. В основі конфлікту лежить питання визначення пріоритетів розвитку міста: використання території як активу для комерційної нерухомості або ж її розвиток як громадського простору, що зберігає історичну спадщину для майбутніх поколінь.
Єлизавета Свиридюк